Яка земля об'єднує величезну кількість представників найрізноманітніших національностей і шарів суспільства, людей, які цінують найрізноманітніші цінності, які належать до найрізноманітнішої релігії й навіть спілкуються найрізноманітнішими мовами?Де такі несхожі люди набувають абсолютно однакового статусу та виявляються в однаково важкому положенні? Ім'я цієї землі — Сибір. Землі, яка стала притулком для тих, кого заборонено вважати людиною.Від одного з цих назви віє холодом, а до душі зафарбовується легкий страх, принесений у наші свідомості з далекого минулого: з оповідань наших бабусь, з документальних фільмів, зі сторінок підручників історії.коли-то фраза «посилання в Львів» для багатьох була рівномірною словом «смерть». Чувши цей моторошнийсуд, люди подумкиlувалися зі своїм життям. Вони знали, що більше ніколи не побачать свої рідні землі, і, ймовірно, морози та важка робота принесуть їм довгу та нестерпну смерть.Імінно цим менструації найбільше запам'ятовується 1930 рік багатьом нашимплавцям — адже це рік посилання, репресій, перевантажень. Книга «Зулейха відкриває очі» молодої казанської письменниці розповідає про цей страшний час, про людей, яким довелося відмовитися від своїх життів і перебратися на далекі береги Анфари.Одно річ — боротися з суворою природою й суворою тайгою, інша річ — протистояти брутальному державному ладу, не маючи при собі жодної гідної можливості захиститися і навіть не маючи правого на життя.Подробніше: https://bigl.ua/p1208503978-zulejha-otkryvaet-glaza