«Судьби не вибирають... Її приймають — як вона вже не є».

Васильський Стус не тільки поет рідкісного таланту, публіцистів, перекладач і лікературовед — це людина, яка уособлювала «голоссолбов у світі розхитаних і розмитих понять честі, справедливості, бездоганності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських рукописах, на Колимі, на кам'яній роботі в шахті. Його позбавляли побачень із рідними, зимали вірші, листи та рукописи,мішалися фізично та намагалися знищити морально.