Маленька похитне і, відчуваючи себе зламаною й спустошенням, не розуміє, заради чого їй жити — світло погас, тінь нарешті догнута її. Тепер усе, що стоїть між нею і непроглядною бездною морокою, — це друзі та жага місця. І Малка буде боротися до останнього, але не заради себе, не заради кого-небудь. Вона робитиме це всупереч усьому, у зло іншим. І передусім на зло тієї, яка відйняла в неї весь світ...

Іди до нас, дитя, пограй із нами.
Забудь про світ повсякденним і про зміни.
Залишаються тільки тіні, і серед них.
Забудь про себе й про весь цей світ.